Останнім часом  в Україні набувають поширення новітні освітні технології, в основу яких покладено принцип урахування інтересів дітей, з особливими потребами.Стратегічна мета цього процесу – формування нової філософії суспільства, державної політики щодо дітей з особливостями психофізичного розвитку.

   Оскільки питання  організації навчання для дітей із особливостями психофізичного розвитку є актуальним і  для загальноосвітніх навчальних закладів Народиччини,  на семінар,  присвячений цій темі були запрошені  не лише   працівників психологічної служби , а  й керівники навчальних закладів, асистенти вчителів, педагоги.

     Розпочалася робота семінару із презентації   практичним психологом Новодорогинської ЗОШ І-ІІІ ст.. Гриб Л. В. системи роботи з реалізації інклюзивного навчання у їхньому  навчальному закладі. Леся Валентинівна познайомила присутніх з алгоритмом діяльності  навчального закладу,  системою спеціальних і додаткових видів послуг , досвідом співпраці практичного психолога, асистента та педагогів, оскільки працює також асистентом вчителя. Запропонувала програму корекційних занять практичного психолога з дитиною з особливостями психофізичного розвитку.

    Під час обговорення питання психологічного супроводу дітей з  особливостями психофізичного розвитку  керівник семінару    методист з психологічної служби Пащук Т.М. презентувала власний  методичний посібник «Навчання дітей з особливостями  психофізичного розвитку в умовах масової загальноосвітньої  школи».  Наголосила, що системний психолого-педагогічний  супровід учнів з особливими освітніми потребами необхідно  розглядати як цілісну діяльність, командну взаємодію всіх учасників  навчально-виховного процесу ,  проаналізувала роль кожного  учасника цієї команди у справі пошуку ефективних шляхів  задоволення індивідуальних потреб дітей з особливими потребами.    Окрему увагу Тетяна Миколаївна  звернула  на роль і завдання практичного психолога в умовах інклюзивного навчання, окреслила основні напрями роботи практичного психолога, який здійснює супровід інклюзивного навчання. Зокрема – це інтерпретація  результатів  комплексної  оцінки  дитини, допомога педагогічним працівникам у здійсненні успішної діяльності щодо задоволення освітніх потреб дітей з різними типами дизонтогенезу.

    В ході дискусії учасники висловили занепокоєння щодо відсутності  у навчальних закладах району педагогів-дефектологів, а у частині – і практичних психологів. Така кадрова проблема значно утруднює реалізацію інклюзивного навчання у закладах сільської місцевості.

    Під час групової практичної діяльності учасники семінару вчилися правильно складати конспект уроку, модифікувати та адаптувати навчальний матеріал відповідно до психофізичних особливостей дитини. Практичні психологи удосконалювали вміння складати індивідуальний план роботи з дитиною з особливими потребами, ділилися ідеями щодо організації корекційної роботи.

    У підсумку  учасники погодилися з думкою про те , що необхідно розглядати інклюзію як постійний пошук ефективніших шляхів задоволення індивідуальних потреб  дітей,  постійно збагачувати свої знання з даного питання